У понеділок 6 березня скорботна Кагарличчина провела в останню путь загиблого на фронті земляка Олега Олефіренка.
Олег Володимирович народився 1 березня 1978 року в селі Шпендівка Кагарлицького району. 1985 року пішов у перший клас Шпендівської восьмирічної школи. Закінчив 9 класів у 1993 році і в цьому році вступив до Ржищівського будівельного технікуму, який закінчив у 1997 році.
У 2010 році закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури. Працював інженером із техніки безпеки в Центрі первинної медико-санітарної допомоги №2 у місті Київ. Із 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, пішов добровольцем захищати Батьківщину. Спочатку боронив Бориспільський аеропорт у складі добробату «Братство», потім від м. Броварів ішли з боями до м. Чернігова – Олег був тактичним медиком. У квітні, після звільнення Чернігівської області, повернувся до Києва. 4 червня 2022 року підписав контракт на військову службу у військовій частині А 40-27. Був направлений у місто Львів на навчання. Потім служив у військовій частині 45-32 в місті Суми, а також на Харківщині.
Загинув Олег Олефіренко 2 березня 2023 року в селі Піщане Куп’янського району Харківської області.
У нього залишилася дружина Анна, донька Ліза, батьки Володимир Іванович і Ольга Василівна, і вся громада поділяє разом із ними біль тяжкої втрати…
Односельчани і жителі громади прощалися з воїном біля його рідної хати, траурний кортеж зустрічали по вулицях Шпендівки, ставши навколішки, віддаючи полеглому останню шану. На сільському кладовищі пройшов прощальний мітинг, на якому виступили заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов, представник Другого відділу Обухівського районного територіального центру комплектування і соціальної підтримки майор Анатолій Шевченко, староста села Микола Петренко, бойові побратими Олега Олефіренка.
Священник Православної церкви України Василь Суп відправив чин похорону і виголосив щиру патріотичну проповідь. Дружині загиблого передали Державний Прапор України, яким було покрито його труну. Олега Олефіренка поховали з військовими почестями – з оркестром і потрійним прощальним салютом.
Війна забирає найкращих – тих, кому ще жити та жити... Олег Володимирович власною кров’ю, власним життям виборював волю та свободу своєї Батьківщини, він загинув за нас, за рідну землю, за перемогу над ворогом.
Схиляємо в скорботі голови перед світлою пам’яттю Олега Олефіренка.
Ворог буде розбитий, і перемога буде за нами! Слава Україні!
Героям слава!
ФОТОРЕПОРТАЖ Миколи СЕМЕНЮКА