Справжньою окрасою національної сцени і зіркою театрального простору на зламі XIX-XX ст. була Марія Заньковецька. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна акторка і саме їй вдалось у створюваних сценічних образах стати символом української жінки. Життєвий шлях Заньковецької почався 3 серпня 1854 року на Чернігівщині, у селі Заньки, поблизу Ніжина.
Оповідання старої бабусі, її пісні та приказки глибоко запали в душу вразливої дівчинки. Увесь навколишній світ став для Марії однією великою сценою. Наприклад, широка алея, обсаджена стрункими тополями, вела до улюбленого ставка дівчинки. Саме там майбутня сценічна акторка пізнала перші уроки сцени.
Коли розпочалося справжнє театральне життя Марії Заньковецької, вона проявила надзвичайну обдарованість, уміння жити життям своїх героїнь, ототожнювати себе з ними, відчувати їхні страждання і радощі так сильно, як свої власні. У цьому крилась сила її таланту.
Майже 20 років працювала Заньковецька в різних трупах. Вона стала уособленням усього найкращого в українському театрі. Цьому сприяли не тільки талант, а й людські її якості.
До ювілейної дати – 165 річниці з дня народження геніальної української жінки в міській бібліотеці для дорослих відбулась мистецька подорож «Світлий геній українського театру», яку підготували працівники книгозбірні. Присутні ознайомились із книжковою виставкою про життєвий і творчий шлях Марії Заньковецької «Світова велич Марії Заньковецької».
Ніна ОСМАЛЕНА