Невеличкий скверик у центрі міста. Кожен, хто буває тут, помічає, що за ним доглядають дбайливі руки міських комунальників, адже справно функціонує фонтан, чистенько на дитячому майданчику, вчасно вивозиться сміття з урн, стрижуться газони, фарбується огорожа, охайно викладено плиткою біля Серця закоханих – і робиться багато-багато інших непомітних для звичайного ока потрібних і корисних справ. Іноді долучаються до благоустрою скверика і волонтери міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. І замислюєшся мимоволі: а що кожен із нас, кагарличан, міг би зробити для цього благодатного острівця затишку? Найперше – поводитися тут, як і скрізь, цивілізовано, хоча б просто не смітити. І переважна більшість, звичайно ж, дотримується цього правила. Хоч бувають, на жаль, прикрі винятки. Років декілька тому газета «Рідне місто» писала про невідомих лиходіїв, які понівечили у скверику міні-скульптури тварин і казкових персонажів. Ой, певно ж, не хотіли б ті вандали, аби про їхні імена дізналися люди!..
Але мені хотілося б розповісти про інший, приємний виняток. Мабуть, усі відвідувачі скверика (а особливо молодь) звернули увагу на ошатну, розкішну лаву, серед ажурного кованого плетива якої по центру розміщений символ кохання – пробите стрілою Амура серце, а увінчує цей без перебільшення шедевр символ поєднаних доль – переплетені весільні обручки. Лава закоханих!
Хто ж зробив такий чудовий подарунок для молоді Кагарлика – і досі для всіх таємниця.
Правду кажучи, наша редакція знає про цю хорошу людину, але за бажанням благодійника ми не оприлюднюємо цієї інформації.
Молодь – у захваті від Лави закоханих. Керівник молодіжного волонтерського загону Альона Чередник, яка, до речі, надала нам інформацію про невідомого мецената, розповідає: «Подарунок, який він зробив для молоді міста, ми не забудемо ніколи! По-перше, тому, що це було зроблено саме на День молоді, по-друге, тому, що цей подарунок був зроблений безкоштовно, від чистої душі та палкого серця, а найголовніше – у нас ще такого не було! Думаю, кожен сам підбере слова, коли підійде ближче. Але, як на мене, то перші враження ось такі: захоплююча та закохана, ніжна і світла, у той же час – чудернацька та весела! Загалом, що ми, молодь міста, волонтери загону «Молодь», просили, те він нам і подарував. Дякуючи йому, я не могла стримати сліз, але, подивившись у його щирі та наповнені радістю очі, вирішила не плакати, навіть від щастя. Запросивши його на День молоді, хотіла, щоб він почув слова задоволення від усієї молодої громади міста, але він скромно відмовився. «Не люблю виносити на загал свої почуття», – сказав він. Малося на увазі – почуття від своєї роботи, почуття радості і щастя, що все вдалося на славу, почуття задоволення від того, що задоволені і захоплююче-радісні всі навколо».
Цей щедрий жест скромного чоловіка гідний наслідування. Приєднуємось до вдячних слів на адресу автора Лави закоханих і сподіваємось, що такі добродії ніколи не переведуться на нашій землі.
Микола Семенюк