Сьогодні важко навіть уявити, що в недалекому ще минулому в Кагарлику не було храму, а лише пристосоване приміщення для Богослужінь. А нині сяючий куполами собор є окрасою нашого міста, гордістю православної громади. Приємно усвідомлювати й себе серед багатьох прихожан, які доклали дещицю власних зусиль до створення Свято-Троїцького собору.
А починалося все ще у ХХ столітті, в далекому 1997 році, і основні роботи з будівництва храму здійснювалися в часи, коли я очолював філію районного дорожнього управління – тоді це було потужне підприємство, яке мало значні виробничі можливості і не тільки виконувало поставлені перед ним завдання, а й мало можливість надавати необхідну допомогу для закладів соціально-культурної сфери, установ освіти, медицини тощо. Тому закономірною була й участь у добрій справі будівництва храму в Кагарлику – справі, за яку бралися тоді, як-то кажуть, усім миром, усією громадою. Звісно, неможливим це було б без отця Василя, який став ініціатором і натхненником Богоугодного будівництва. Пам’ятають усі й мобілізуючу роль тодішнього голови райдержадміністрації Віктора Сінченка, і сприяння з боку голови районної ради Федора Шестопала, керівників організацій і підприємств Кагарличчини, приватних підприємців, що долучилися до спорудження храму.
Пригадую, серед перших робіт, які виконувалися на будівництві за безпосередньою участю нашого РайДУ, були масштабні земляні роботи, зокрема засипка котловану біля школи №3, звідки були взяті блоки для закладки цокольного поверху – нижнього храму: у нас був потужний автопарк, навантажувальна техніка, що давало змогу виконувати такі обсяги. Потім ми надавали допомогу в доставці цегли зі Стайківського цегельного заводу, а коли почали зводити стіни, гостро виникла потреба в деревині для риштувань, опалубки тощо. Ми з Василем Ярославовичем звернулися до Служби доріг, яка дала дозвіл на видалення аварійних і сухостійних дерев на узбіччях трас, і ця деревина дуже знадобилася на будівництві. Отець Василь, між іншим, із власною бензопилою брав участь у заготівлі цього вкрай необхідного будматеріалу. Зрозуміло, що все оформлювалося юридично, через порубковий квиток, і деревина ця була передана на будівництво храму за виконану роботу з видалення аварійних насаджень, яку здійснювали представники релігійної громади. Практично деревини було заготовлено стільки, що її вистачило до завершальних етапів будівництва. Потім з'явилося вже більше меценатів, і будівництво храму пішло кращими темпами, посильна участь тривала і з боку нашого РайДУ, зокрема допомога різними будівельними матеріалами.
Завдяки спільним зусиллям Свято-Троїцький храм із кожним роком ставав усе ошатнішою спорудою. Уже працюючи в міській раді, я теж намагався всіляко сприяти в благородній справі. За зверненням релігійної громади ми з депутатами ухвалили рішення про передачу їй недіючої водонапірної вежі, яка завдяки меценатам була переоблаштована в красуню-дзвіницю. Мені вдалося посприяти православній громаді і в установленні купола над нею, а потім і хреста, що його увінчує, хоч і непросто було знайти відповідну висотну техніку.
Підкреслю: визначальна роль у будівництві храму належить нинішньому його настоятелю о. Василію: від проектувальних, паперових справ і до оздоблювальних робіт та благоустрою прилеглої території. Запам’яталося, як після закладки блоків нижнього храму їх треба було обробити бітумною емульсією, і Василь Ярославович власним транспортом приїжджав у РайДУ з бочкою на причепі – максимальну кількість робіт виконував особисто. А що вже казати про висотні роботи зі встановлення хреста, де отець Василій брав безпосередню участь!
Згадується й багато інших добрих речей, зокрема, облаштування за сприяння спонсорів каплички біля храму з водозабором, що ним нині користується багато кагарличан: там установлено фільтр додаткової очистки води зі свердловини.
Загалом є ще задуми, і, сподіваюся, вони також успішно втіляться. Зокрема, з обласного бюджету вже виділено кошти на умовах співфінансування з місцевим бюджетом, і незабаром Соборну площу, яка знаходиться перед входом у парк, із прилеглим тротуаром, що веде до центру міста, буде вимощено декоративною тротуарною плиткою, і це прикрасить усю зону, що вже стала єдиним архітектурним комплексом – храм і вхід до парку-пам'ятки. Тож співпраця триватиме й надалі, адже Свято-Троїцький собор можна вважати однією з візитівок нашого чудового міста, його окрасою, і коли приїжджають до нас гості, обов’язково відвідують і наш Кагарлицький парк, і храм, розташований біля його реконструйованого входу.
…Будівництво храму – важлива справа, яка об’єднує зусилля багатьох людей, облагороджує їхню діяльність. Тож хотілося б, аби наше життя було сповнене світлих помислів і добрих діянь, і нехай допоможе нам у цьому всемилостивий Господь.
Дорогі кагарличани та гості нашого міста! 28 липня ми відзначаємо День хрещення Київської Русі-України. Прийміть найщиріші вітання з нагоди цього величного свята, яке є Днем нашого вищого, духовного народження, Днем національної єдності. Бажаю всім щедрої Божої благодаті, духовної наснаги, міцного здоров’я, щастя, миру і довголіття!
Олександр ПАНЮТА, Кагарлицький міський голова