Роками, якщо не десятиліттями, міські служби затято перекопували і засівали травою стежку, що її протоптували кагарличани на розі біля центральної аптеки, аби скоротити собі шлях. Хоч і багато хто, щоправда, чемно робив «гак», ідучи тротуаром. Але були й такі, що простували через газон, не зважаючи навіть на спеціально поставлені в тому місці лави для відпочинку. І ось нарешті незнищенну стежину легалізували, виклавши її бруківкою з акуратними бордюрчиками. Зовсім інший вигляд! І зручно, і приємно.
…Але погодьтеся: скільки в нашому житті буває часом неприємних дрібниць, безглуздих ситуацій, для вирішення яких так і не знаходиться часу, а головне – бажання!..
Микола Семенюк