На тривожному фоні українського сьогодення слово «волонтери» стало не просто назвою певної категорії добротворців, а скоріше визначенням стану людської душі, яка прагне до дії в ім’я світла, свободи і миру. Бо скрізь, куди не глянь, від малого до великого українця кожен намагається зробити щось для перемоги.
Кагарлицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 ім. В.П.Дашенка – не виключення. Тут ніколи не зупиняється робота над підготовкою посилок для воїнів АТО. Молодші школярики готують малюнки і пишуть листи, старші разом з учителями та батьками в’яжуть шкарпетки, шапки, шарфи, збирають теплий одяг, біле полотно на маскувальні сітки, заготовляють продукти харчування для воїнів АТО. Крім того, клопочуться дашенківці й про мешканців одного з інтернатів, що знаходиться саме в гарячій зоні АТО. Окремо збирають на інтернат речі для дітей, подарунки.
А доставляє все це адресатам волонтер Анатолій Куций. Він – колишній випускник школи. Напевно, саме звідси і яскравий вогник патріотичних поривів. Вони разом із дружиною Ольгою, яка працює в Кагарлицькій ЗОШ №2, доклали своїх рук до збору вже кількох відправлень. Це стало можливим завдяки співпраці з волонтерською групою «Страус», що базується у Ржищеві. Чому – «Страус»? А тому, що в них справді є страус і гідна розшифровка: «стратегічна тусовка рідній армії українським солдатам». Ось так! Волонтерські дороги ведуть до «Страуса» всіх небайдужих із допомогою, речами, листами, малюнками. Скажімо, з Горохового доставляють сухі борщі, інші продукти. Тут ведеться робота над організацією поїздок, які майже ніколи не обходяться без участі Анатолія Куцого.
Ось і нещодавно відбулась така поїздка в зону АТО, пальним для якої допоміг підприємець Григорій Володимирович Кулініченко. Цього разу Анатолій Куций прихопив із собою з музею школи український прапор, історія якого розпочалася ще рік тому на столичному Майдані. А повернувшись, Анатолій Куций передав своїй рідній Кагарлицькій ЗОШ №2 ім. В.П.Дашенка справжній новорічний подарунок від воїнів АТО. На рідному прапорі славні захисники України написали дашенківцям свої побажання миру і добра. А ще передали до шкільного музею трофей – гільзу від знищеної ворожої установки «Град».
– Ці експонати займуть своє почесне місце в нашому музеї, – каже директор школи Ірина Володимирівна Горбач. – А ми, вчителі, учні та батьки докладемо всіх зусиль, щоб допомогти нашим воїнам наблизити час перемоги в боротьбі за єдину, вільну і неподільну Україну.
Надія Предченко
