У минуле відійшов 2016 рік. Він був непростим у суспільно-політичному плані, як і в соціально-економічному, адже й досі триває війна на сході України. За свідченнями експертів, економіка України минулого року у своєму падінні досягла дна і навіть почала потроху зростати. Не будемо себе цим занадто втішати й не заглиблюватимемося в аналіз факторів, що сприяли цьому зростанню на загальнодержавному рівні, але варто зауважити, що не останню роль тут зіграли прогресивні зміни на рівні місцевих громад. Скажімо, суттєве перевиконання надходжень у бюджет міста Кагарлика 2016 року стало передумовою втілення багатьох гарних проектів. Разом із тим, такий позитив у підсумках року був би неможливим без активної участі обранців кагарлицької громади. Із одним із них – активним депутатом міської ради (який попустив хіба що одне сесійне засідання – і то з поважної причини), головою комісії з питань будівництва, транспорту, зв′язку, житлово-комунального господарства, торгівлі, побутових послуг та надзвичайних ситуацій Віталієм М’ясніковим – наша сьогоднішня розмова.
– Як не дивно, – усміхається Віталій Семенович, – дехто думає, що депутати міської ради, як і Верховної, отримують солідну зарплату. А насправді це робота на громадських засадах. Чому ж я пішов у депутати? Просто, коли я купив чимало років тому хату в Кагарлику і побачив, у якому стані був той куток на окраїні міста, – ні світла, ні доріг, – нічого! – навіть кладовища занедбані, – вирішив хоч щось зробити для поліпшення ситуації.
– Якщо взяти до уваги, що люди обирають Вас уже вчетверте своїм депутатом, то зробити вдалося чимало?
– У закріпленому нині за мною окрузі, – продовжує Віталій М’ясніков, – проживають виборці великого мікрорайону міста, куди входять вулиці Зої Космодем’янської, Лесі Українки, Тичини, Надзаводська, Олега Кошового, Піонерська, Тургенєва, Комарова, Льва Толстого, провулки Надзаводський і Тургенєва. Не говорячи вже про минулі роки, чимало добрих справ для людей зроблено у 2016 році завдяки співпраці з колегами-депутатами міської ради, а також Київської обласної ради та Верховної Ради України. Це, зокрема, капітальний ремонт доріг: по вул. Тургенєва (дорога до старого кладовища) – за кошти обласного бюджету; по вул. Піонерська (864,0 м2) – коштом місцевого бюджету. Крім того, виготовлено проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт дорожнього покриття по вулицях Тичини та Лесі Українки, який, слід сподіватися, буде виконано у 2017 році. Торік було також зроблено поточний ремонт дороги по вул. Олега Кошового (426,5 м2) - за кошти місцевого бюджету, здійснено грейдерування та підсипку доріг по вулицях Льва Толстого, Зої Космодем’янської, проведено ямковий ремонт по вулицях Тургенєва, Надзаводська. До цього переліку варто додати те, що було завершено огородження території нового кладовища по вулиці Тургенєва, облаштування дитячого майданчика біля магазину по вул. Тургенєва за сприяння Благодійного фонду «Родина». Приємно відзначити, що виділено кошти на встановлення камери відеоспостереження по вул. Тургенєва (в районі ресторану «Алюр»).
Зараз наш куток буквально переродився: вулиці чистяться, освітлюються, ремонти проводяться, хоч не скрізь ще лежить асфальт (на це, що не кажіть, потрібні великі гроші), але це питання часу.
– Коли я зайшов сьогодні вранці до Вас у приймальню з приводу цього інтерв’ю, побачив чимало кагарличан, які прийшли за депутатською підтримкою, тому й довелося в телефонному режимі домовитися про зустріч у другій половині дня, щоб не затримувати людей…
– Так, приходять щодня, причому з різних округів, і телефонують теж. От і сьогодні мені вже тричі дзвонили: на Тичини і на Лесі Українки не посипали доріг – слизько! Дзвоню до Панюти – і справу зроблено. Мер міста не може всього бачити (хоч бачить він, треба сказати, багато!), але нам треба всім об’єднувати зусилля для загального блага. Тому нерідко спільно з іншими депутатами, які опікуються іншими округами, готуємо депутатські звернення, щоб, наприклад, заасфальтувати якусь важливу ділянку дороги. Треба сказати, що наш міський голова не пропустив повз увагу жодного депутатського звернення щодо вирішення актуальних питань, які хвилюють громаду. І на сесіях ми разом шукаємо шляхи фінансування, долучаючи за потреби підтримку депутатів вищих рівнів. Хочу підкреслити, що голова обрав правильну політику, приділяючи увагу підтримці дошкільних і загальноосвітніх закладів. Діти – наше майбутнє. Перед Новим роком я побував із ним у наших дитсадках: душа радіє!
Але повернемося до депутатської роботи з жителями міста. Яне розумію тих депутатів, які відмовляються працювати з виборцями іншого міського округу, і ніколи не запитую спочатку, де людина проживає, не з’ясовую, чи голосувала вона за мене, чи ні, а намагаюся їй допомогти. Ну як можна відправити стареньку бабцю, яка спирається на паличку, шукати «свого» депутата? Неправильно це! Люди йдуть до влади іноді з останньою надією, щоб отримати хоч якусь підтримку, хіба ж можна їх байдуже відфутболювати? Я так розумію: став депутатом – допомагай людям, працюй для громади. Працюй! Тим більше, що значна частина кагарличан – це пенсіонери, люди вже похилого віку, які все життя тяжко трудились і нині потребують уваги. Особливо в цей скрутний час, коли люди ледве зводять кінці з кінцями. Пригадую, самих лише довідок на оформлення субсидії підготовано більше сотні.
– Віталію Семеновичу, у Вашому кабінеті бачу фотографій з нашими земляками-воїнами АТО, є навіть цікаві фронтові сувеніри…
–Знаєте, сьогодні чути так багато розмов про патріотизм, але не кожен із тих, хто гарно говорить, здатен зробити щось путнє. А волонтерство сьогодні – конкретна, потрібна справа. На фронт ми передавали бійцям і сигарети, і продукти, і спорядження. Ось Подяка від Укркоопспілки – «за надання значної матеріальної допомоги Збройним силам України, Національній гвардії України, спеціалізованим фондам, лікарням, учасникам АТО та їхнім сім’ям, переселенцям із зони АТО, благодійним і волонтерським організаціям тощо». Один із маленьких епізодів – демобілізованому воїнові Олександру Бучацькому наше РайСТ на пільгових умовах надає приміщення для підприємницької діяльності. А ці фотографії, гільзи-сувеніри – то мені хлопці-фронтовики подарували.
Наша бесіда того дня була досить тривалою. Віталій Семенович – цікавий співрозмовник. Торкалися питань не тільки локальних, але й глобальних. Не обійшлося й без критики останніх урядових новацій: з одного боку, ніби добра справа – збільшення удвічі мінімальної зарплати, але постраждає від цього малий і середній бізнес, на якому в цивілізованих країнах тримається економіка. І система ProZorro не така вже й прозора…Але поживемо – побачимо. І не таке переживали українці.
Я подякував Віталієві Семеновичу за змістовний діалог, побажав подальшого процвітання споживчому товариству, яке він уже багато років очолює, успіхів у волонтерській, громадській і депутатській діяльності.
Розмову записав Микола СЕМЕНЮК
