ІНШОГО ШЛЯХУ НЕМАЄ
Пам’яті полеглих Кіборгів Донецького аеропорту присвячується
Нікому не вірте, що ми не боялись вмирати,-
Й в останньому подиху тліла надія в життя…
Я так не хотів, щоб від горя посивіла мати,
Й не знав, як без мене птахи навесні прилетять.
І серце моє не шукало легкого спокою,
Будило у жилах крові витікаючий шквал…
Нелегко тримати життя у собі під плитою,
Якою живих нас Донецький накрив термінал.
Та ми ще тримались,- стогнали, молились, чекали,
З останньої сили ми рвались в палаючий бій,-
А кров неслухняно струмками під плити стікала,
Кудись в потойбіччя, у морок нестерпно німий,
Аж поки з останнім, затихлим у серці ударом
Зімкнулось над нами сувора бетонна пітьма.
І кожна краплина упала на землю не дарма,-
Ми знали усі, що в нас іншого шляху нема.
Матусю, не плач. Нам не страшно було помирати,
Бо там, під плитою, живими страшніше зотліть.
Та краще життя за народ і свободу віддати,
Ніж скніти рабами під гнітом невольницьких плит.